Минулий 2022 рік був переломний для нас. Житомиряни вчилися жити під звуки сирен, піклуватися про себе і близьких, шукати безпечні місця за кордоном або у власних помешканнях. Перші ракети та бомби прилетіли в Озерне. І відтоді звуки вибухів не вщухали. Житомир зазнав багато бомбардувань за цей час. Вже через 8 днів від початку путінського вторгнення перші російські гелікоптери залетіли в Житомир. Вони скидали бомби на місцеву школу, житлові будинки та об’єкти критичної інфраструктури. Згодом після того, як зник гул ворожих гелікоптерів. Росія почала атакувати місто ракетами, дронами та шахедами. Далі на yes-zhytomyr.
Ми зібрали для вас головні події, які ми пережили за період 2022-2023-х років путінського вторгнення.
Житомирський перинатальний центр та лікарня
Ввечері 1 березня 2022 року окупантська бомба влучила у житлові будинки на Богунії, що поряд з другою міською лікарнею. Того дня росіяни вбили 3 людей, ще 16 травмували. Вибухова хвиля зачепила вікна в місцевому перинатальному центрі.
Самі ж новонароджені, молоді матері та персонал лікарні — не постраждали. У коридорі лікарні лежало вибите скло та шибки від вікон. Попри все — операційні та палати перенесли у підвальне приміщення.
Тут продовжувалися з’являлися на світ малюки. В підвал перенесли все обладнання лікарні та почали працювати далі.
Після бомбового удару житомиряни чим могли допомагали місцевому пологовому. Згодом перинатальний центр знову запрацював. На цьому жахи війни не закінчилися. Вже 4 березня росіяни знищили ліцей №25, а 8 березня — гуртожиток. Наступного дня 9 березня — котельню та житловий будинок. Цього дня житомиряни вкотре почули потужні вибухи та прокинулися. Жителі міста були налякані та спустилися в підвал. Саме тоді ворожа бомба пошкодила котельню, будинок та лікарню. Росіяни залишили пів міста без опалення. На жаль постраждала бабуся, яка жила в будинку, куди влучила бомба. На диво, після вибуху пенсіонерка вийшла зі зруйнованого будинку. Вона відбулася легким пораненням. Відтоді у Житомирі вимкнули вуличне освітлення. Було пошкоджено кілька корпусів лікарні №1. Не працювало урологічне та травматичне відділення, адже ці відділення пошкодило вибуховою хвилею. Проте лікарня продовжила працювати та надавати допомогу людям. Персонал не виїхав, а навпаки гідно виконував свої обов’язки. Звісно — це були не останні удари по Житомиру.
У Житомирі ворожі ракети та бомби прилетіли в:
- Військові частини;
- Нафтобази;
- Ліцей;
- Житлові будинки;
- Котельні;
- Критичну інфраструктуру;
Житомиряни пережили важку зиму. Були без світла, води та тепла, але вчилися виживати. Згодом почали купувати повербанки, генератори та інші зарядні пристрої. Навчилися знаходити вихід з будь-якої ситуації та адаптувалися до нового риму життя.
Народицька селищна територіальна громада
Пізніше 29 березня 2022 року стало відомо, що в Народицькій громаді окуповано 5 сіл. Серед них: Радча, Стара і Нова Радча, Грезля та Давидки. Сюди окупанти прийшли ще вночі у перший день війни. Там залишилися жити люди, які не змогли покинути своє господарство та будинок. Влада намагалася їм доставляти продукти. Звідси люди тікали лісами. Вони йшли пішки 24 кілометри. Місцеві дуже боялися озброєних росіян, і не змогли витримати їх тиск. Люди були змушені тікати небезпечними шляхами, аби не бачити російських солдатів. Росіяни за час окупації перетворили село на купу сміття. У центрі села валялися сухпайки та речі окупантів.
Там було купа мотлоху та залишки від їжі. Вони серед білого дня заходили в житлові будинки та грабували. За словами місцевих, росіяни забирали: крупи, речі, телевізори, холодильники, лопати — все що попадалося під руку. Але найбільше селян лякало, коли окупанти знаходили алкоголь та влаштували перегони на танках. Відходивши російські солдати замінували поля, дороги та ліси. Попри це, сюди повернулися люди й тут вже кипить життя. Від російської окупації залишилися лише розбиті будинки.
Овруч
Овруч — найближче до білоруського кордону. Тут російська авіабомба знищила цілий житловий мікрорайон. Сюди прилітали ракети та бомби по 500 кілограмів. Над містом щодня пролітали російські гелікоптери. Люди вже почали розпізнавати напрямок руху ворожих літаків. Місцеві жителі тижнями жили у підвалах.
Звісно овручани виходили на вулицю, але лише за потреби. На жаль, від російської авіабомби загинула ціла родина. На час обстрілів загиблі перебували у сховищі. Саме туди прилетіла російська авіабомба. Біля будинку загиблих поставили хрест. Від наслідків ударів люди оговтуються і досі.
Однак жителі міста вірять, що після перемоги все відбудують. Наразі місто живе своїм колоритним життям. Звісно, всі ті жахи війни назавжди в пам’яті місцевих. Тут часто проводять заходи для підтримки наших військових. Зокрема проводять: ярмарки, концерти та виставки.
Малин
Менше ніж 90 км від Житомира розташований Малин.
Це місто було найближчим до лінії розмежування. Сюди прилітало щодня. Росіяни обстріляли місто із різних видів зброї. Залишки від градів й досі лежать біля місцевої школи. Тут стріляли з градів, літаків, мінометів, та артилерії. Місцеві зі сльозами на очах згадують пережиті події. Росіяни знищили: будинок культури, центр та школу.Саме тут було дуже гаряче з перших днів війни. Містяни жили в страху, але не втрачали віру в наших ЗСУ, які не давали росіянам зайти в місто. Люди вже вивчили час, коли окупанти будуть бомбити села. Жителі малинської громади, як тільки в небі бачили дрон, то розуміли, що за 40 хвилин буде пекло. Саме під Малином знищено російську колону техніки. Зараз місто оживає та приходить у свій звичайний ритм життя.
Коростень
У Коростені знищено чимало житлових приватних будинків. Але саме тут сталася трагедія з 2-річним хлопчиком. Родина Богдана ховалася в укритті, але туди прилетіла ворожа бомба, і хлопчику відірвало дві ніжки. Дитина довгий час боролася за життя в місцевих лікарнях, а згодом за кордоном. Спершу, росіяни скинули бомбу на залізницю. Потім, по колишньому військовому містечку та меблевій фабриці.Згодом, під час ракетних ударів по блокпосту що перехресті траси Київ-Варшава загинуло шестеро людей. Місцеві говорять, що більше бомбити почали після того, як наші військові збили ворожий літак. Відтоді місто бомбили щодня. Також обстріляли й місцевий водогін.
Попри це тут проводять міжнародний фестиваль дерунів, хоча з трішки меншою аудиторією. До речі на дерунах зібрали 91 тисячу гривень для захисників. Однак коростенці не забувають про свої традиційні свята. Також відзначають день міста, але формат святкування змінився. Відтер на ярмарках з’являються благодійні збори на підтримку української армії. Навіть діти збирають на допомогу нашим хлопцям. Також проводять благодійні концерти або фестивалі. Під час останнього благодійного ярмарку містяни зібрали понад 110 тисяч доларів на потребу ЗСУ.