Коли на територію України у 2022 році вдерлися загарбники, то уряд країни одразу ж скасував всі рейси за кордон та небо нашої неньки оголосили закритим. Це є обовʼязковою мірою безпеки в разі розгортання бойових дій на території держави. Адже повітряний простір є одним із найзапекліших полів битви. Саме через нього у наші домівки прилітають ракети, дрони та безпілотники, які нищать все на своєму шляху. Та на противагу цьому ми маємо наші сили ППО та пілотів, які рятують життя мільйонам Українців захищаючи небо. Неможливо оцінити вагомість цих людей, але сьогодні ми хоча б спробуємо описати відважну історію житомирського льотчика, Віктора Волинця. Далі на yes-zhytomyr.
Життя до війни
Народився герой у місті Житомир і ще з дитинства мріяв підкорювати небо. Саме тому після закінчення школи розпочав довгий шлях до своєї мети та вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Закінчивши університет у 1989 році, отримав роботу пілота у компанії “Sky Up Airlines”. Це була його мрія, яка в результаті наполегливої праці стала реальністю. Під час своєї роботи в авіаційній компанії заслужив повагу і довіру співробітників. Літати на борту з таким пілотом завжди було безпечно і комфортно. Це підтверджують колеги, які мають лише найтепліші спогади про спільну роботу.
Захисник
Бувши справжнім патріотом своєї держави Віктор Волинець пішов захищати країну в перший день повномасштабного вторгнення. Тоді він був добровольцем 126 батальйону ТРО та захищав українське небо. З жовтня 2022 року служив у бригаді тактичної авіації ім. П. Франка. З того часу житомирський льотчик зробив все можливе задля перемоги та миру. Бойові завдання чоловік виконував разом зі штурманом – 22-ох річним Ігорем Соломенніковим. На жаль життя героїв несподівано обірвалось під час одного з польотів. 1 березня 2023 року їхній літак був уражений винищувачем країни окупанта під Бахмутом.
“Вони разом здійснили не один бойовий виліт, ризикуючи своїм життям успішно нищили ворога наближаючи нашу Перемогу”, – написало на своїй сторінці Повітряне командування “Центр”.
Спогади близьких
Дізнавшись про смерть героя усі знайомі та друзі не могли повірити, що це справді сталося, але правда іноді буває дуже гіркою і залишає по собі величезні душевні рани. Згодом на сторінках у Фейсбук люди почали писати свої спогади про Віктора.
Друг родини Олег Широков згадував: “Життя світле, а смерть невблаганна. Вона пожирає найкращих. Ятрить серця родини та людей, які так добре знали Віктора. Дуже мужній та добрий. Людина, про яку можна було казати: справжній. Військовий пілот найвищого класу, який багато років працював у цивільній авіації України. Був дуже чуйним та веселим, контактним та завжди допомагав ближнім. Його буде дуже не вистачати всім, хто його знав. Наші щирі співчуття родині Віктора. Наша пам’ять про нього буде довгою та щирою. Герої не вмирають! Бо залишаються в нашій пам’яті назавжди.”
Подруга, Міла Маслюк: “Вітя… як… як повірити в це? До останнього мозок чіплявся за надію, що встиг катапультуватись… Я дякую долі, що виділила мені маленький відрізок часу довжиною 9 років, з моменту, як ми познайомились. З перших секунд знайомства все було легко, просто, душевно. Ти був таким добрим і надійним… від тебе завжди відчувалась така сила і впевненість, що щоб не сталось, все буде добре! Опора, підтримка… справжній Чоловік! Важко казати “був”… ти є і будеш, наш Небесний Воїн! Життя вже ніколи не буде таким, як було…Залишилась лише велетенська діра в душі… Спочивай з Богом!”
Зоряна Тур Чупис: “Всі хто знав Віктора – мають лише теплі та приємні спогади про нього. Людина з великої букви, оптиміст, завжди усміхнений і готовий допомогти, професіонал у своїй справі, патріот України. Світла пам’ять!”.
Це історія про життя справжнього патріота, який має продовжити своє життя у світлих спогадах всіх українців. Адже Герої не вмирають, а залишаються в наших серцях.