Існує багато книг, фільмів, музеїв і історій, що передаються з уст в уста про голокост, але здається, що цього не достатньо. Жорстокість і насилля стосовно людей і у 21 сторіччі актуальна тема. Дуже часто діти зустрічаються з булінгом у школах, а дорослі з расовою нерівністю на роботах і неповагою до робочого класу, що в результаті породжує глобальні проблеми, війни, геноциди та Голокост. Саме тому ми маємо висвітлювати такі сторінки історії, аби майбутні покоління засвоїли собі, що усі народи та раси рівні між собою і заслуговують однакової поваги. Тож для того аби переосмислити себе і світ навколо пропонуємо зануритись в сторінки історії, де у Житомирській області в часи Другої світової війни знищували євреїв. Далі на yes-zhytomyr.
Голокост у Житомирі
В часи війни найбільшого терору на Житомирщині зазнавали євреї. Їх розшукували та знищували лише за їхнє походження і без жодного докору сумління миттєво позбавляли життя. За даними американської дослідниці Венді Лауер, з 1941 року по 1943 рік в генеральному окрузі “Житомир” було вбито 180 тис. євреїв. Найкривавішим був вересень 1941-го року, коли фашисти закатували понад 27 тисяч євреїв. Кожна цифра це одне життя, яке обірвалося від істот, як раніше називали себе людьми. Але серед самих жителів округу було дуже багато житомирян, які не могли спокійно дивитися на вбивство. Саме тому деякі сімʼї йшли на великий ризик і переховували у своїх домівках євреїв, наражаючи своє життя на небезпеку.
Праведники народів світу в Житомирі
Після закінчення війни урядом Ізраїлю було визначено місію, яка полягала в розшукуванні та відзначенні людей, що переховували та захищали єврейський народ в часи Голокосту. Тому й було засновано меморіал Яд Вашем у 1963 році. Відтоді громадська комісія, що очолюється Верховним Суддею Ізраїлю розшукує Праведників народів світу. Розглядається кожен випадок окремо, а люди, що нагороджуються почесним званням – отримують грамоту, медаль, а їхнє імʼя увічнюють у Яд Вашем на Горі Пам’яті в Єрусалимі.
Родина Іщенків
В роки війни сімʼя Йосипа Іщенка проживала в селі Вереси Житомирської області. Чоловік мав невеличке господарство, дружину і трьох дітей. Коли в 1941 році Житомирщину окупували німці, то родина одразу прихистила у себе знайому єврейку Фаїну Штунду з її трьома дітьми. Звичайно ж патрульна поліція не забарилась і одного дня прийшла до Йосипа. Вони поставили його до стіни та готувались розстрілювати, але, на щастя, Фаїна знала німецьку і вийшла на подвірʼя впевненим тоном пояснюючи німцям, що тим буде непереливки. Фашисти подумали, що це дружина одного з їхніх командувачів, тому послухались її без вагань. Так лихо оминуло стороною сімʼю Іщенків. Згодом, чутки серед мирного населення почали ширитись і по допомогу Йосипа приходило дуже багато сімей. Загалом в ті моторошні роки чоловіку вдалось врятувати близько 312 євреїв. Старший син господаря згадує: “Батько одразу прийняв рішення надавати допомогу. Залучив і мене. Я із задоволенням цю роботу виконував. Моя задача була зустрічати біженців-євреїв з Житомира, тому що садиба батька виходила на околицю, в поле і ліс. Усіх розміщували в укритті садиби. Потім, вночі, моя задача була всіх розводити, бо ми могли прийняти тільки 12-15 осіб, а біженців з Житомира було дуже багато. Причому, одні приходили просто випадково, інші приходили за чутками, а треті, мабуть, за різними даними знали про те, що у Вересах є такий Йосип, який приймає євреїв. І, не дивлячись на загрозу, батько це робив свідомо”.
Саме за відвагу і доброту сердешну родину нагородили почесним званням Праведників народів світу. На жаль, сам Йосип отримав звання посмертно, бо ще в 1942-му році пішов в партизанський загін та згодом загинув в бою.
Сімʼя Стецюків
Павло та Ксенія Стецюк також зробили все можливе для того аби врятувати життя безневинним людям. Під час Другої світової війни у них уже була донечка, життям якої вони ризикували, адже кожен хто наважився допомогти євреям, міг бути розстріляним. Та моральний кодекс не дозволив їм залишатись осторонь. Бувши директором Житомирського ЗАГСУ Павло підробляв дуже багато документів змінюючи національність втікачам. Таким чином він врятував десятки, а можливо і сотні життів. Крім цього сімʼя переховувала в себе в дома єврейського хлопчика Моше Блюменфельда, який після війни переїхав, одружився і народив діточок. Саме за такі героїчні вчинки сімʼї Стецюків було посмертно надано звання Праведників народів світу.
Надія Чудакова
Пані Надія мешканка села Гришківці Житомирської області є ще одним прикладом людяності. Одного осіннього дня, в розпал війни, до неї в хату постукало дві дівчини, які втекли, коли їх разом із батьками повели на розстріл до лісу. Жінка не задумуючись пустила дівчат до хати й там вони пробули 3 місяці. Коли ж ховатися в селі стало небезпечно юні утікачки вирушили до міста, а Надія Чудакова дала їм свідоцтво своєї доньки, яке не раз рятувало єврейкам життя. В 1995 році вже доросла Раїса, яка зуміла вижити та переїхала жити в Ізраїль знайшла свою рятівницю. Доля другої дівчинки залишилась невідомою. За цей вчинок жінку нагородили званням Праведників народів світу у 2017 році.
Ці історії показують, що навіть в найтемніші часи, завжди знайдуться світлі люди, що розвіють пітьму і своїм добром переважать всю жорстокість і насилля.