Важко уявити таке порівняння ще, скажімо, рік тому. 31 грудня 1943 року Житомир звільнили від нацистських загарбників, а 4 квітня 2022 року російські війська ЗСУ вигнали з Житомирщини. Як це було? Це історія з розривом в 79 років, про яку розкаже більше Житомир Yes.
Звільнення Житомира в 1943 році
Цікаво, що в Житомирі святкували звільнення двічі і це єдиний такий прецедент в ті часи. Салюти і радість людей говорили красномовніше за будь-які слова. 31 грудня 1943 року місто повністю звільнили від німецько-фашистських загарбників. Читач може зацікавитися, чому ж двічі проводилось святкування?
Насправді, вже 13 листопада 1943 року в ході Київської оборонної операції радянські війська звільнили місто, але 20 листопада змушені були залишити Житомир. В цей період на Житомирщині розгорталися жорстокі бої, вони увійшли в історію як бої на «Рубежі мужності» тривалістю 40 днів. Українці можуть побачити пам’ятник на честь цих подій, встановлений на трасі Київ-Житомир.
В ході проведення Житомирсько-Бердичівської операції вдалося остаточно звільнити місто. Перші селища, які стали вільними: Брусилів, Корнин, залізнична станція Ірша, Станишівка та інші.
Переоцінка сил
Німецька армія в ті часи переоцінила власні сили. Серед вбитих людей були не лише військовополонені, але й мирні жителі. Щоб перемогти і дати відсіч окупантам діяло підпілля. Вдалося врятувати від каторги 14,5 тисяч юнаків та дівчат, військових. За роки боротьби з німецько-фашистським військом вдалося знищити 177,5 тисяч живої сили ворога.
31 грудня 1943 року став особливим днем, адже війська звільнили більше 20 населених пунктів, а до 18 години місто було повністю звільненим. Як результат — салют 20 залпами (224 гармати).
14 січня 1944 року вся Житомирщина була звільнена. Уточнюючу інформацію наводить Руслан Мороз у виданні 20 хвилин. Майже 94 тисячі жителів Житомирської області були відзначені урядовими нагородами, з них 1280 партизан і підпільників. Після звільнення міста в Житомирі почали називати вулиці на честь тих, завдяки яким це вдалося зробити. Наприклад, майор Василь Жуйко, якого вбили під час штурму Бердичівського моста, старший лейтенант Іван Саєнко, який прикривав воїнів. І таких прикладів неймовірно багато — це мужність та героїзм.
4 квітня 2022 року — звільнення Житомирщини
24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ на територію суверенної України. Територію Житомирщини вдалося звільнити 4 квітня, саме такою інформацією поділився Віталій Бунечко, голова військової обласної адміністрації.
Частково ворог був окопаний на теренах Житомирщини. Віталій Бунечко поділився з містянами, що ворога було відкинуто, і станом на 4 квітня 2022 року російських окупаційних військ на теренах нашої області вже не було. Та тікаючи з Народицької громади, вони залишили не лише техніку, боєприпаси, але й «брудний слід», мінуючи мирні будинки і території, ліси. Вже були випадки, коли на міні підірвалось подружжя в Олевській громаді та багато інших наслідків «руського міра».
Президент України практично щоденно підписує укази про відзначення державними нагородами, орденами військовослужбовців, всіх тих, хто захищає Україну. Відзнакою нагороджені і уродженці Житомирщини. Батьки, дружини, діти загиблих Героїв отримують ордени посмертно.
Як і тоді війна принесла біль від втрати рідних, знищення осель, розлуку з рідними, невідомість, утворивши порожнечу в житті кожного українця. Як і тоді, ворог переоцінив свої сили. Відмінність в тому, що російські окупанти в тисячі разів гірші за німецьких нацистів, Буча та Ірпінь, Баришівка, Бородянка, інші звільнені території є яскравим цьому підтвердженням. І приховати це ворогу не вийшло, весь світ побачив істинне обличчя армії країни-терориста.
Кожний день наближає Україну до перемоги, мужні та стійкі ЗСУ працюють задля цього.
