В світі не існує країни, яка б не мала сумних сторінок в своїй історії. У більшості випадків ті сторінки неодмінно пов’язані з людськими втратами. Здебільшого ті епізоди пов’язані з фактором страху очільників або диктаторів втратити владу над народом і, як наслідок статками. Ціною того страху завжди була кров, людські життя, які для диктаторів не коштують ані копійчини. Дехто зміг винести уроки з тих подій, декому вдалося досягти поставлених цілей, але ціна за то жалюгідно висока, людські життя. Далі на yes-zhytomyr.
Сторінки, просякнуті кров’ю
Наша Батьківщина за свою могутню історію відчувала на собі чимало укусів, посягань, ударів. Історично склалося, що одна країна найбільше завдавала нам клопоту і попила української крові.
Та не лише через неї людською кров’ю омита земля наша рідна. Були в нас сторінки, де серед нас жили нелюди, які влаштовувала своїй Батьківщині випробування, згадати хоча б Голодомор.
Звісно, варто згадати і про аварію на ЧАЕС 1986 року, яку дехто вважає випадковістю. Та колись правду дізнаються наступні покоління, через кого сталася трагедія.
А скільки разів козацьке військо відбивалося від посягань на нашу землю, щоб наша держава стала незалежною. Натомість важко згадати часи, коли Україна посягала на чиюсь територію. Ні! Ми добрих гостей завжди з хлібом і сіллю зустрічаємо. А ось хто з мечем до нас прийде, той від нього і вмирає.
Що ж змінювали ті сторінки в нашій свідомості? Чи виносили ми уроки з тих подій? На прикладі однієї з сумних сторінок нашої держави спробуємо розібратися!
Євромайдан
Одна з найсумніших сторінок часів Незалежної України, яка увійшла в історію нашої Батьківщини і вписана сумними літерами під іншими назвами, такими «Революція Гідності», або «Єврореволюція».
Трагічні події, що відбувалися в столиці України з листопада 2013 по лютий 2014 років, та відбиток ці події залишили на всій нашій Батьківщині і наше місто не стало винятком з правил.
Хоч всі ці трагічні події сталися за 150 км від нашого міста, та Житомирщина все ж на собі відчула відгомін на вулицях Києва.
Насамперед по всій області і місту зокрема були посилені заходи безпеки, які вилилися у появу на вулицях міста більшої кількості правоохоронних органів. Звісно непоодинокими були й натяки на схожі столичні акції протестів в місті Житомирі. Щоправда, дякувати Богові нас оминула та сама участь.
Багатотисячні акції протесту формувалися не лише з мешканців Київщини і наші земляки з Полісся пліч-о-пліч стояли з тими хто виборював для нашої нації інше, краще життя під клятими кулями снайперів. Звідси робимо висновок, що Житомиряни автобусами діставалися столиці, щоб зламати режим свавілля і корупції, щоб наша держава відкрила новий Європейський вектор.
4 місяці вся країна зціпивши зуби від болю виборювала нове майбутнє. Найсміливіші силоміць йшли на барикади, серед яких були й наші земляки. Хоч би як того не хотілося, та на вулицях Інститутській, Європейській, Хрещатик проливалася кров всієї України і Житомирської зокрема.
Згадуючи ті страшні події не оминемо увагою тих наших земляків, які віддали найцінніше, що є у людини, своє життя. У списку небесної сотні кров’яними літерами вписані імена чотирьох жителів Житомирщини. Тож ось вони, янголи з Житомирщини:
- Балюк Олександр Олександрович (Новоград Волинський)
- Прохорчук Віктор Олександрович (Володарськ-Волинський)
- Кемський Сергій Олександрович (Коростень)
- Зайко Яків Якович (73 роки. Народний депутат України І скликання)
Вже багато років компетентні служби шукають всіх винуватих, причетних і співавторів тих подій і все поки неабияк зі скрипом. Тож і ми не будемо «вмикати експертів». Більшість імен тих, хто мають сидіти за ґратами не понесли покарання, але всіх колись чекаю страшний суд.
Урок для Житомирщини
Те, за що боролися українці і наші земляки у столиці, на жаль не одразу принесло свої дивіденди. Як це буває часто, результат не виправдав результатів цілком. Але, таким чином ми показали всім, хто такі українці, які не терпітимуть несправедливості.
Багато що змінилося в нашій свідомості, чимало висновків зроблено кожним українцем.
В нашому місті з’явилося кілька стендів, на яких знаходяться фото всіх, хто виборював нове життя ціною свого, які більш нагадують меморіальні дошки, щоб нові покоління знали і пам’ятали про ці страшні події і цінували зроблене для них.
З часом в нашому місті була перейменована вулиця “московська” на “Героїв небесної сотні” і 23 серпня 2017 року було відкрито пам’ятник в честь тих, хто віддав життя заради кожного з нас.
Відповідь на запитання чи щось змінилося для нашого міста одна людина сказати не може. Найголовнішим завданням кожному пам’ятати, що за наше життя, хтось віддав своє, а назви вулиць чи меморіальні дошки мають лише стати нам нагадуванням про те, що ми живі завдяки комусь.