Середа, 22 Червня, 2022

Містяни на параді Перемоги 1945 року

Щороку ветерани та керівництво міста, Житомирської області, представники духовенства, небайдужі містяни приходять до монументу Вічної Слави задля того, щоб вшанувати квітами пам’ять загиблих. Цікаво, а як проходив парад в 1945 році, і чи було взагалі пишне святкування? Житомир Yes розповість більше про це.

Святкування Перемоги

В публікаціях дослідників переважає той факт, що в 1946 та 1947 роках після закінчення війни День Перемоги відзначали, проте вже в 1947 році святковий день скасував радянський уряд.

9 травня 1945 року офіційно став неробочим, а з 1947 року зробили цей день знову робочим. Цікаво, що парад — перший мітинг на честь визволення міста провели раніше 9 травня. Через те, що українське радянське керівництво турбувалося, що перемога та позитивні новини принесуть зміни, наприклад, вимагання кращих умов життя, тому прийнято рішення якнайшвидше відновити тоталітаризм. Чиновники закликали до того, щоб святкування не було стихійним.

Ось декілька фактів того, як з 1948 по 1964 року святкували Перемогу:

  • в столицях союзних республік, в містах-героях давали артилерійський салют;
  • житомиряни в цей день читали газети Радянського Союзу з офіційними привітаннями всіх тих, хто був причетний до свята. В інші дні редактори не мали права цього робити;
  • на сторінках газет друкувалися статті, присвячені Дню Перемоги.

В Житомирі, як і в Києві святкувати почали в 1949 році 8 травня, адже це була неділя. Були проведені зустрічі з героями війни, патріотичні лекції та виставки. Наступного, хоч і робочого дня, на підприємствах влаштовували збори з міні-виступами фронтовиків цих самих заводів. Радіопередачі були наповнені патріотизмом, в 1950 році транслювали постановку Олеся Гончара «Прапороносці».

В 1952 році вже на радіо не було жодних передач, котрі присвячувалися Дню Перемоги, залишився лише вже традиційний салют, а також патріотичні лекції, збори, виставки. Наступного 1953 році салют відмінили, все інше залишилося, як і 1954 року.

10 років після Перемоги

В 1955 році відзначався перший ювілей Перемоги, котрий запам’ятався містянам незвичайним розмахом. Традиційний салют давали в 30 залпів, а в подальші роки це було 20 артилерійських залпів. В центральній газеті Радянського Союзу — в «Правді» не могли оминути освітлення такої події.

Монумент Вічної Слави

Не можна не розповісти про дану пам’ятку, побудовану на честь 34-ї річниці перемоги. В 1979 році в однойменному парку з оглядовим майданчиком побудували монумент з лабрадориту. Це 37-метрова колона циліндричної форми, авторами котрої є:

  • скульптор М. А. Коломієць, Г. Я. Хусід;
  • архітектор Ф. Ф. Ігнащенко;
  • архітектор І. А. Іванов.

Говорячи про парад Перемоги, неможливо не прийти до монументу, а біля підніжжя, де горить Вічний вогонь не покласти квіти. Вічна пам’ять всім тим, хто оберігав та захищав, а на гранітному постаменті висічені прізвища тих, хто віддав життя за майбутнє нащадків.

Змінення формату святкування

В 2015 році в Україні змінили звичний формат святкування Дня Перемоги, його підтримали українці. Мова йде про 8 та 9 травня. Починаючи від 2016 року перша дата є Днем пам’яті та примирення, а вже наступного дня традиційний День Перемоги. Офіційним символом двох днів є квітка червоного маку, а гасло: «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо».