Екватор минулого століття назавжди увійде в літопис людства під знаменням Великої Вітчизняної Війни, яка забрала мільйони людських життів. Найбільших і болісних втрат зазнала територія колишнього радянського союзу, який заплатив за перемогу у тій війні страшенну ціну, а саме мільйони людських життів, найкращих синів і донечок своєї Батьківщини. Далі на yes-zhytomyr.
Кожне місто, селище, район, область тримали стрій і ціною кровопролиття визволяли рідну землю від фашистської нечисті. Місто Житомир, як і будь-яке інше, тримало удар війни, щобільше, на території області тривали важкі бої і страшні події від яких здригалася Житомирщина, а кров холонула в жилах.
Наші діди і прадіди, наші герої, що відійшли у вічність, ціною надлюдських зусиль зробили все, аби місто і райони були зачищені від нацистів і фашистів, та як це відбувалося в деталях дізнаємося далі.
Фашисти на Житомирщині
Для сучасного покоління нагадаймо, що ВВВ офіційно тривала з 1941 по 1945 роки, але якщо розібратися в тій історії дещо прискіпливіше, то виявляється не все так однозначно.
22 червня 1941 року в Житомир прийшла біда і горе, яку з собою принесла війна, а з ними і перші вибухи та людські жертви серед мирних містян. Залізничний вокзал і військовий аеродром Скоморохи першими потрапили під обстріл ворожих снарядів.
Щоденно місто піддавалося обстрілам і виділяти окремо якісь події було б несправедливо відносно до інших, позаяк для свідків тих подій ті два роки окупації здалися довгими десятиліттями і більшість з містян зазнали неоціненних втрат серед родичів, близьких і друзів. Новорічне диво для Житомира сталося 31 грудня о 18.00, коли місто офіційно було зачищене від загарбницької нечисті, а ось що саме тому передувало розберемо в наступних рядках.
Кінець 1943 року. Новорічна ніч без окупантів
Після двох з гаком виснажливих і страшенних років війни, світло в кінці тунелю для Житомира засвітилося 29 грудня 1943 року коли на околицях і підступах до міста розгорнулися важкі бої. Для армії противника місто мало стратегічне значення, як вузлового обласного центра. Війська окупантів перейшли в кругову оборону проти 3 і 18 танкових армій наших захисників. Наміри у фашистів були відкинути наших військових на схід від Житомира, та як то кажуть: «дідька лисого».
Після невдалих спроб німецькі війська вирішили відступити і об’єднатися з Бердичівським угрупованням. Після цього маневру фашистам вдалося з новими силами розгорнути новий бій, що прийшовся на 31 грудня. В бій з супротивником вступила перша гвардійська армія на чолі з генералом-полковником Андрієм Антоновичем Гречко, в чию честь названі вулиці на околиці Житомира району Богунія.
Понад два десятки населених пунктів на околицях міста було визволено внаслідок боїв і найголовнішим подарунком долі було, що о 18.00 за місцевим часом місто Житомир було повністю визволене від німецько-фашистських загарбників. Але так сказати остаточно неможливо, адже тисячі німців залишилися лежати на житомирській землі і стали для неї добривом. Щоправда, і 70 тисяч наших прадідів полягли за нашу свободу і це лише офіційні цифри.
За шість годин до опівночі Житомир став вільним від військ фашистів, та наслідки тих подій містяни спокутували ще довгі десятиріччя. Та попри це, того вечора радощам містян не було меж і це саме той випадок, який було оспівано в піснях: “Радість крізь сльози і біль”.
Швидше за все, свідки того вечора вірили, що в майбутньому війна більше не прийде на Житомирщину, але як показав 2022 рік, вони тоді помилялися. Дякувати Богові, що на початку ХХІ століття ситуація для міста і регіону було дещо лояльнішою, та від того в жодному разі аж ніяк не легшає на душі.