Житомир – адміністративний центр Житомирської області та району з населенням близько 270 тис. осіб, розташований на півночі України на річці Тетерів. Далі на yes-zhytomyr.
Ще з часів середньовіччя місто було адміністративним центром регіону, а у 1918 році тут навіть засідав уряд Української Народної Республіки.
Історія заснування та перші згадки
Роком заснування Житомира вважається 884. Щодо назви, то існують дві основні версії. Згідно з першої, назва міста походить від імені руського дружинника київських князів Аскольда та Діра – Житоми́ра, який пішов від князя Олега і оселився на скелях біля річок Тетерів і Кам’янка. Згодом над глибоким урвищем над річкою Кам’янка побудували дерев’яний замок (зараз у цьому місці розташований філіал Житомирського обласного архіву). За іншою версією на місці сучасного Житомира були розташовані племена житичів, що входили в союз древлян. Основним їх заняттям було вирощування жита і хліборобство, тому про місцевість казали “мир житичів” або “мир і жито”. Є свідчення про те, що в давнину навіть у центрі міста сіяли жито і ячмінь. Після повстання 945 року території, де розташований Житомир, повністю увійшли до складу Київської Русі.
Перша літописна згадка про місто датується 1240 роком, коли після розгрому Києва війська хана Батия прямували на захід. Під час монголо-татарської навали Житомир було цілком розорено й зруйновано.
Становлення міста
У 1444 році Житомир отримав Магдебурзьке право. Після утворення Київського воєводства у 1471 році, Житомир став у його складі повітовим містом. Воно поступово розбудовувалось, кількість населення збільшувалась, розвивалися ремесла і торгівля. Центром Житомира був замок, який у XVI столітті перемуровали і укріпили за проєктом місцевого зодчого Семена Бабинського. Після Люблінської унії 1569 року Житомир потрапив під владу Речі Посполитої.
Особливим для міста був 1667 рік, коли за умовами Андрусівського перемир’я, Київ відійшов до Московського царства, а Київські суди було перенесено до Житомира, який фактично став адміністративним центром Київського воєводства. Цей статус було підтверджено Гжимултовським трактатом у 1668 році. Дана подія відіграла велику роль у становленні міста і його розвитку, через те що, в Житомирі почали відбуватись важливі заходи місцевого значення: судові засідання, воєводські сеймики, військові збори та переписи місцевої шляхти.
Після третього поділу Польщі та переходу Волині до Російської імперії, Житомир призначається з 1795 року тимчасово, а з 1804 року остаточно, столицею Волинської губернії. Тоді ж було затверджено герб Житомира, на якому зображено міський мур з трьома вежами та відчиненою брамою на блакитному фоні. З початку XIX століття місто стало одним з центрів суспільного руху на Волині. В 1823—1825 роки в Житомирі діяли члени Товариства об’єднаних слов’ян і Південного товариства декабристів. На початку XIX сторіччя почали працювати просвітні та культурні заклади: чоловіча гімназія, чотирьох класове повітове училище, пансіон шляхетних дівиць, бібліотека, театр.
Під час Української визвольної революції 1917 – 1920 років, Житомир став одним із найвизначніших військових і політичних центрів Української Народної Республіки. У лютому 1918 року протягом кількох тижнів тут засідав парламент УНР на чолі з Михайлом Грушевським. У Житомирі також розміщувалось військове міністерство УНР.
Але, спочатку, Перша, а потім і Друга світові війни завдали місту величезної розрухи, було зруйновано майже всі підприємства і близько 40% житлового фонду. Поступово Житомир почали відбудовувати, а наприкінці 1950-х років чисельність населення міста вже досягла довоєнного рівня.